The Ukrainian-Poland Border as EU Frontier

The EU-Ukrainian border near Dobromyl
in Nyzhankovychi in 2011.
On the photo is easy to notice
the difference in quality of road on
the both sides of the border.Photo by Andrii Bondarenko.

In a globalized world and particularly after the 9/11 attacks borders became places where state policy and control, power and exclusion are manifested. Free movement inside the EU, considered as a positive phenomenon, causes difficulties in cross border movement for those who live in adjacent areas. The contemporary European Union (EU) border regulations, in which the EU is creating supranational political community, are considered by critical thinkers “as antidemocratic, ethically dubious and socially unjust element of state and policing practice that withdraw from responsibility for human welfare” (Follis 2012, 7). In essay, I focus on the EU policy on its eastern borders, namely the Poland-Ukrainian border. My goal is to examine how changes in the border regulations between two countries beginning with 00’s have influenced cross border movement of people between Poland and Ukraine, and to reveal to what extent the concept of “Building Fortress Europe” is relevant.

Particularly, I analyze the issue from different perspectives, namely from the “top” that is the EU politics on the one side and from the “below” - how it shapes the life of ordinary people on the other. I consider the EU borderland as frontier meaning “a politico-geographical area lying beyond the integrated region of the political unit and into which expansion could take place” (Glassner and Fahrer 2004, 72). Thus, I am referring to the EU-Ukrainian border as frontier, as the EU border is changeable, and is moved with expansion of the EU to the east in 2004, and there are discussions about Ukrainian membership in the EU (that were reduced after Ukrainian Crisis from the beginning of 2014). I also refer to the concept of frontier, because of its defense function, in our case it is the strict EU policy regarding to its eastern borders and beyond as the Frontex agency (the European Agency for the Management of Operational Cooperation at the External Borders of the Member States of the European Union) program will show.

The Straight Line on a Complex Map: Border near Dobromyl and Khyriv, Lviv Region, Ukraine

Bus station in Staryi Sambir
Photo: Roman Lozynskyi

I was 5 or 6 years old when in the very first time I “saw” the border - my grandpa took me by his old Moskvych car to visit Khyriv borderland town in the beginning of the 90’s. When we climbed a hill, my grandpa said “Look over there, it is the border with Poland, you see the mountains - it is already Poland”. As a small child I couldn't understand and recognise this other country – Poland, since the mountains where the same as here. My dreams about palms, exotic trees and other landscapes were unfulfilled.


The Ukrainian-Polish border near Dobromyl and Khyriv was demarcated relatively recently in 1951 when Polish People's Republic (PPR) and Soviet Union (USSR) carried out the “exchange of territories” – Ustrzyki Dolne town and surrounding villages that were included after II WW to Soviet Union became a part of PPR and settlements near Sokal town as territory of PPR became a part of Soviet Union (1). Dobromyl and Khyriv, once at the crossroads of several regional roads (2), after II WW found itself on the Soviet border line – cut off from their historical connections to Poland, Hungary and Austria and lost their ties with Peremyshl and Sanok. Here in Khyriv and Dobromyl and areas around the new Soviet border, where the border was changed so often (3), local people were disoriented in post-war time that everything could be changed again in the near future. However, the biggest tragedy of II WW was the destruction of notably and culturally diverse communities by extermination and deportation of people (4). Regarding to this, the Ukrainian-Polish borderland could be understood as a post-catastrophic and its places as semi-places in the meaning that Poles, Jews and Ukrainians for whom those places once were homes are physically harmed or deported, and interwar senses of place are lost or far away with their people.

Стрибок у безплощинність

Музичний супровід: Pink Floyd – Learning To Fly

З чого починаються подорожі. Подорожі починаються з видумування змісту. Для будь-яких речей. Найкращий час для цього той, який є призначений для інших обов’язкових речей, таких як навчання, робота або ходіння по установах чи захляпаних вулицях, або для пасивного сидіння перед телевізором, пасивності якому надаємо ми самі.

А в цей час сонце вже перейшло пів неба, шишка впала з ялинки, хмари поміняли свою форму, угандієць зловив рибу у Вікторії, циган випросив чергові копійки в перехожого, хтось скосив траву для худоби, дитя усміхнулось, побачивши мандаринку, а десь вже літо і літній дощ змочує вулиці запаху круглої забави. А ми тут, зараз, в даний момент, щось робимо. Хто що хоче і як хоче, бо в нас свобода, що вже стала анархією нас самих в собі.

Подорожі починаються з помпезного стрибка з того всього обов’язкового у простір, мрії, події, відчуття, забуття власної територіальності. Ми стрибнули з трампліну, летіли довго, а я ще досі в польоті.

Вірменія - країна-острів на Кавказі або подорож до периферії Європи

Гаястан - країна, етнос якої є одним з найстаріших у світі, котра перша у 301 році визнала християнство державною релігією, де можна побачити церкви та монастирі IV століття. Країна, над якою височіє свята гора Арарат, де за біблійними переказами зупинився Ноїв Ковчег. Зараз Вірменія є практично політико-географічним островом на Південному Кавказі.
Геокультурне розташування на крайньому сході Європи, як християнського світу, прирекло її у всі історичні часи на тиск чи то Персії, чи то Візантії, чи то Арабського халіфату, а потім і Оттоманської та Російської імперій. Незважаючи на непросте минуле, більшість зупиняється подорожуючим автостопщикам та ще й пригощає фруктами. На Кавказі вважають, що гостям має бути краще, ніж вдома. Тому Ви приємно здивуєтесь, коли хтось заплатить за Вас у транспорті, підвезе на 10 км далі, ніж йому треба чи просто запросить на каву. Але це можливо лише тоді, коли Ви по справжньому подорожуєте – йдете пішки і стопите, ночуєте в наметі, а варите їсти на старому радянському бензиновому примусі, хоча його вже не так і часто треба було використовувати – люди дуже гостинні.