Творення місця та повсякденне життя в суспільній географії

Тези доповіді на конференції опубліковані у:

Лозинський Роман "Творення місця та повсякденне життя в суспільній географії". Географічна наука і практика: виклики епохи: Матеріали міжнародної наукової конференції, присвяченої 130-річчю географії у Львівському університеті (м. Львів, 16-18 травня 2013 р.) / [Відповід. редактори: доц. В.І.Біланюк, доц. Є.А.Іванов]. У 3-ох томах. - Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2013. - Том 1. - 362 с. С.162-165.

Квартал Седермальм, Стокгольм 

Фото: Роман Лозинський

В українській суспільній географії центральним поняттям вважається “територія” (і суспільство), а предметом дослідження суспільної географії — геопросторова організація (чи територіальна організація) суспільства і його сфер [2, с. 75; 5, с. 7, 16]. Такі погляди на географію є відображенням певної філософської методології, зокрема позитивістської, яка зараз є домінуючою в українській суспільній географії [1]. Читаючи публікації українських географів, можна зауважити, що теперішні розуміння предмету і центрального поняття української суспільної географії вже сприймаються як певна ідеологічна доктрина (у негативному розумінні цього слова), яка широко пропагується як студентам, так і молодим науковцям. У цій статті пропоную розглянути поняття “місце” – одне з центральних у англо-американській суспільній географії, яка, як відомо, вважається провідною у світі. Зосередження на понятті “місце” і його вивченні є актуальним, оскільки окрема людина (чи соціальна група) перш за все живе у певному місці, де вона ходить на роботу, відпочиває, зустрічається з друзями, купляє речі і що найголовніше надає йому певні значення, а не у місті, адміністративному районі чи державі [12, p. 335].

Перцепційні регіони, внутрішньо-українське примирення та влада

Тези доповіді опубліковані:
Лозинський Роман. "Перцепційні регіони, внутрішньо-українське примирення та влада", "Регіон - 2011: стратегія оптимального розвитку: матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю", (м. Харків 10-11 листопада, 2011 р. / Гол. ред. колегії В.С. Бакіров. - Х.: ХНУ ім. В. Каразіна, 2011. - 148-152.

Приклад карти асоціацій щодо України. 

Автор Сергій Пішковцій [8]

            Тематика дослідження перцепційних та вернакулярних регіонів (відомих також як популярні, народні — англ. popular [3, p. 257]) в своїй основі звертається до сприйняттєвого досвіду людей, переважно щоденного.  На наш погляд, ця тема є надзвичайно актуальною у географічних дослідженнях українського суспільства, яке має значні регіональні відмінності в історії та культурі. Актуальність таких досліджень зростає також із потребою дослідити як влада (англ. power — є дещо ширшим поняттям, про нього див статтю [2]) використовує культурні регіональні відмінності і активно бере участь у творенні певних “образів” регіонів переважно через мас-медіа задля збереження своєї владної позиції. Перед тим як перейти до питань влади, розглянемо особливості перцепційного регіону.

Про центральне поняття суспільної географії

Три рівні розуміння “місця”:

1. Місце як розташування (абсолютне і відносне). Розташування є індикатором, де щось розташоване в поняттях абстрактних одиниць (наприклад, абсолютні координати на картах) або відносних, тобто, де щось розташовано відносно чогось іншого (наприклад, пункт А є на 50 км. північніше В). Таке розуміння використовується і в географії і в щоденному житті. Тут місце посилається просто до “де” чогось (місце розглядає значення чогось тільки через питання “де?” - прим. наша).

2. Місце як атрибути фізичного середовища. Місце також посилається до фізичних ландшафтів, що роблять його унікальним від іншого місця. Ми можемо говорити про улюблені місця (наприклад, десь, де ми їздили на вакації у дитинстві) і мати на увазі загальну суму всіх речей (і природних і культурних) у конкретному місці. У цьому сенсі, місце є набагато більшим, аніж просто посилання до абсолютного чи відностного розташування. Замість цього, воно посилається до будинків, пляжів, пагорбів, лісів — до всього того, що робить одне місце іншим від іншого місця. (Таким чином, йде мова про фізичне середовище не як природне, а як предметне, таке, що містить речі природного і людського-культурного походження — прим. наша)