Презентація "Emerging Suburbs in Post-Soviet Countries: The Role of Privatization of Land in Urban Planning, the Case of Sokilnyky, Lviv, Ukraine" за посиланням
Interview with me (in Ukrainian) for Regional Studies Association published in Facebook about RSA annual conference this time in Lugano, Switzerland (June, 2018) https://www.facebook.com/groups/698348740300493/
My short conference outline "Emerging Suburbs in Post-Soviet Countries: The Role of Privatization of Land in Urban Planning, the Case of Sokilnyky, Lviv, Ukraine"
1. Як це бути молодим дослідником-урбаністом в Україні? Звідки берете натхнення і ресурси?
Урбаніст/ка-дослідник/ця – це дуже широке поняття, як і урбаністичні студії загалом, що є міждисциплінарною сферою. Досвід кожного і кожної з нас залежить перш за все від того, в якій сфері ми працюємо, чи є ми активними членами громади, чи працюємо в науковій/академічній сфері або у державному управлінні, а можливо поєднуємо всі ці сфери. Як на мене, незалежно від того в якому сегменті урбаністики ви працюєте в Україні, є три «універсальні» виклики, які складаються у смисловий ланцюг: (1) як отримати якісні і релевантні для українського контексту знання; (2) як поширити їх серед різних партнерів і вплинути на прийняття рішень; (3) як отримати конкретний і стійкий результат. Тут ми зустрічаємося із цілим комплексом проблем і прогалин, і до того ж зі слабкими каналами комунікацій.
Особливо загрозливо це виглядає в українській академічній сфері. Вона у своїй більшості, на жаль, поки що рівновіддалена від нових напрямків і міських студіях і від ефективного практичного партнерства із активістами та інституціями, які приймають рішення. Поступово в Україні з’являються осередки поза академією, які беруть на себе роль створення і підтримки цього смислового ланцюга. Я особисто черпаю натхнення зі знань і усвідомлення того, як можна робити речі по-іншому (що часто є і джерелом песимізму!), також із вивчення добрих (та поганих) практик в інших країнах, але найбільше - зі спілкування із однодумцями!
