Культурні ландшафти Галичини: етика взаємодії людини з природою

 Eng below 

Лозинський Роман. Культурні ландшафти Галичини: етика взаємодії людини з природою. Львів: Ладекс, 2020. — 224 с.; 198 іл. 

Видання є результатом міждисциплінарного дослідження культурних ландшафтів Галичини.

Культурні ландшафти становлять важливу цінність у житті окремих людей та спільнот — є основою комфортного середовища, культурної самобутності / ідентичності, збереження історичної спадщини, розвитку туризму та відповідальної взаємодії людини з природою. У виданні розглянуто культурні ландшафти як складне соціально-природне явище, простежено динаміку їх змін з початку Х ст. під впливом розвитку технологій, ринку та ідеологій. Представлено основні загрози руйнування традиційних культурних ландшафтів та способи їх подолання. Також наводяться приклади архітектурно-планувальних способів збереження, регулювання та/або створення нових культурних ландшафтів сільської місцевості. У виданні представлено багатий ілюстративний матеріал, частина якого була зібрана під час польових виїздів у різні куточки Галичини. Цільовою авдиторією є фахова спільнота у сферах архітектури та просторового планування міст і сіл, музейної справи, туризму, охорони природного середовища, а також широке коло читачів і читачок, небайдужих до збереження культурної та природної спадщини.

Читати онлайн та завантажити https://archive.org/details/20201213_20201213_0758/mode/2up

Cultural Landscapes of Galicia (Ukraine): The Ethics of Human-Nature Relation

Roman Lozynskyi 

This publication is the result of an interdisciplinary study of the cultural landscapes of Galicia (Ukraine). Cultural landscapes reflect important values in the lives of individuals and communities — they are the foundation of a comfortable environment, local identity, the preservation of historical heritage, tourism development, and responsible human-nature relations. The publication considers cultural landscapes as a complex aspect of interactions between society and environment, and traces the dynamics of landscape changes since the beginning of the tenth century due to the influence of technology, market forces, and ideologies. The main threats to the destruction of traditional cultural landscapes and ways to overcome them are presented. There are also examples of ways of preserving, regulating and/or planning rural cultural landscapes based on local architecture, urban planning, and the environment. During field trips to different parts of Galicia, a rich body of illustrative material was collected, partially presented in this publication. The target audience is a professional community in the fields of architecture and spatial planning of cities and villages, museum affairs, tourism, environmental protection, as well as a wide range of other readers who are not indifferent to cultural and natural heritage.

Семіотика ландшафту та його візуальний/текстуальний аналіз у англо-американській культурній географії

 Лозинський Роман. 2020. Семіотика ландшафту та його візуальний/текстуальний аналіз у англо-американській культурній географії. Часопис соціально-економічної географії. № 28, Харків. 25–34. DOI: https://doi.org/10.26565/2076-1333-2020-28-03  

Eng below
Анотація

У статті розглянуто розуміння ландшафту з позиції семіотики та критичної соціальної теорії у англо-американській культурній географії та метод візуального/текстуального аналізу ландшафту. Проаналізовано історію зміни підходів до розуміння і дослідження ландшафтів в англо-американській культурній географії з початку ХХ ст. до наших днів, а також розуміння ландшафту у Європейській ландшафтній конвенції. Виявлено, що вживання поняття ландшафт у суспільній географії перш за все має на увазі підкреслення візуального аспекту оточення людини. Було встановлено, що з позиції семіотики ландшафти, крім матеріального (фізичного) виміру, несуть смислове навантаження, передають значення, є системою знаків і можуть читатися як текст.

Представлено аксіоми читання ландшафту американських географів П. Льюїса і Д. Мітчела та положення структуралістської семіотики. Дані теоретико-метологічні підходи застосовуються для дослідження архітектурних стилів адміністративних, житлових садибних та комерційних будинків, пам’ятників та реклами у громадському просторі, топонімів та інших способів символічного маркування простору, а також зображення ландшафтів у медіа (фільмах, новинах, рекламах, картинах, літературі). У статті також розглянуто розуміння ландшафту з позиції критичної соціальної теорії, згідно якої вони беруть участь у конструюванні, підтримці, легітимізації та протистоянні соціальних структур (систем відносин), наприклад національних, політичних, економічних, класових чи гендерних.

Розглянуті у статті підходи дослідження ландшафту є центральними для аналізу візуальних змін середовища життя людей у міській та сільській місцевості, зокрема процесу «декомунізації» в Україні, залучення ландшафту у капіталістичні відносини та практики споживання, у їх комодифікацію та комерціалізацію. Було з’ясовано, що візуальний/текстуальний аналіз ландшафтів також дає змогу виявити цінності та ідентичності людей, виражені у архітектурних стилях нових садибних будинків. Застосування розглянутих підходів є важливим для вдосконалення містопланувальних та архітектурних регулювань з метою створення соціально справедливого середовища з враховуванням історичного, соціального та культурного контексту та потреб різних жителів.

LANDSCAPE  SEMIOTICS AND  VISUAL  /  TEXTUAL ANALYSIS  IN  ANGLO-AMERICAN CULTURAL GEOGRAPHY The  article focus  is  on  the  landscape  understanding  from  the  perspective  of  semiotics and  critical  social  theory  in  Anglo-American  cultural  geography  and  the  method  of  landscape  visual/textual  analysis.  The  history  of  approaches  to  landscape  under-standing and research in Anglo-American cultural geography from the beginning of the XX century to this day is analyzed, as well as the consideration of the landscape in the European Landscape Convention. It was found that the use of the concept of landscape in human geography primarily implies the emphasis on the visual aspect of the built environment. It was found that from the perspective of semiotics, landscapes, in addition to the material (physical) dimension, carry a semantic load, convey meaning, are a system of signs and can be read as text.The axioms for reading the landscape of American geographers P. Lewis and D. Mitchell, and ideas of structuralist semiotics are  presented.  These  theoretical and  methodological  approaches  are  applied to  study  the  architectural  styles  of  administrative,  residential and commercial buildings, monuments and advertisement in public space, place names and other ways of symbolic marking of space as well as landscapes representation in the media (movies, news, advertisements, paintings, literature). The article also examines the understanding of the landscape from the perspective of critical social theory, according to which they are involved in the construction,  maintenance,  legitimization  and  resіstence  of  social  structures  (systems  of  relations),  such  as  national,  political,  economic, class or gender.The  approaches  to  landscape  research  discussed  in  the  article  are  central  to  the  analysis  of  visual  changes  of  built  environment  in  urban  and  rural  settings,  including  the  process  of  "decommunization"  in  Ukraine,  landscape  involvement  in  capitalist relations and consumption practices, it commodification and commercialization. It was found that landscapes visual/textual analysis also allows to reveal the  values and identities of people expressed in the architectural styles of single-family houses. The application of the considered approaches is important for the improvement of urban planning and architectural regulations in order to create a socially just environment, taking into account the historical, social and cultural context, and the needs of different residents. Keywords:landscape, landscape semiotics, visual analysis, landscape as a text, critical social theory.

Roman Lozynskyi
M.S. in Geography

I am a geographer interested in landscapes and social change, urban planning and rural areas in post socialist countries. I also work on spatial planning strategies with respect to environment, cultural and historical context. I got Master of Science degree from the Department of Geography, Southern Illinois University Edwardsville, USA, 2017 and Lviv University in Ukraine, 2009.

Роман Лозинський
Магістр географії

Займаюся дослідженнями ландшафтів та містопланування в постсоціалістичних країнах як інструменту для соціальних змін. Я також працюю над стратегіями просторового планування з увагою до навколишнього середовища, культурного та історичного контексту. Отримав ступінь магістра географії в Університеті Південного Іллінойсу Едвардсвілл, США, 2017 та Львівського національного університету ім. І. Франка в Україні, 2009.

My research interests are:

• citizenship, governmentality, power 
• values, preferences and social construction of normativity 
• social change and space, theories of development 
• qualitative and mixed methods, ethnography 
• urban and peri-urban areas in post-socialist countries 
• planning and urban policy, landscapes 
• geographies of Eastern Europe, the USA and Russia 
• critical geopolitics 
• ontology of land 

Beyond the research work I am fascinated by multi-day cycling, stratovolcanoes, old bridges, banana stickers and watching ski jumping.

ORCID https://orcid.org/0000-0003-4425-8161
Google Scholar https://scholar.google.com/citations?user=nYPnwz4AAAAJ&hl=en
Research gate https://www.researchgate.net/profile/Roman_Lozynskyi

CV 

 Eng. version below 

 

In English 

Курс "Культурна географія: люди, простори, місця, ландшафти"

Курс “Культурна географія: люди, простори, місця, ландшафти”, кафедра культурології, Український католицький університет, весняний семестр, 2020 рік, 24 студенти/ки.

Курс розроблений на основі кращих навчальних курсів культурної географії університетів США та Канади,і адаптований до контексту колишніх соціалістичних країн, зокрема України. Культурна географія є одним із найдинамічніших напрямків географії людини (human geography) в англомовній географії останніх 20 років, що пов’язано з “культурним поворотом” (cultural turn) та “просторовим поворотом” (spatial turn) у соціальних та гуманітарних науках у кін 1980-х років.

Курс розроблений таким чином, що у ньому розглядаються традиційні підходи та теми у культурній географії та нові з посиланням на критичну соціальну теорію (фемінізм, неомаркзизм, постструктуралізм та інші). Ключовими поняттями курсу є ідентичність, влада/сила (power), нерівність, справедливість (justice), ідеологія, клас, раса, етнічність, нація, гендер, значення, медіа, репрезентація, цінності, глобалізація, споживання, тощо. Географія як рідкісна дисципліна, що знаходиться на межі природничих, соціальних та гуманітарних наук, дає унікальний погляд на суспільні явища, розглядаючи їх у просторовому взаємозв’язку з увагою до місць та ландшафтів на багатомасштабних рівнях.

Особливістю курсу: 

• Поєднання досягнень традиційної та так званої “нової” культурної географії. 
• Мультимасштабний підхід та наголос на просторових взаємозв’язках (масштаб – світ, Європа, Україна, місцевість)з застосуванням “педагогіки місця” – place-based education – використання прикладів із місцевого оточення та контексту. 
• Присутність теоретичної і практичної складової через увесь курс. Заняття базуються на теоретичних досягненнях та прикладах західної географії, а також на місцевих прикладах та проблемах із посиланням на вітчизняних дослідників. 

Теми:

1. Культурна географія: люди, простори, місця, ландшафти (вступна лекція)

2. Ключові теми, імена та ідеї у географії та культурній географії

3. Еволюція підходів у культурній географії та у соціальних і гуманітарних науках

4. Культура i/vs. Природа

5. Дифузія культур, культурні регіони

6. Колоніальна і постколоніальна географія

7. Культурні ландшафти-краєвиди

8. Політика та семіотика ландшафту

9. Місця, ландшафти, туризм і споживання

10. Географія Інших - культурні права і соціальна справедливість

Силлабус

https://drive.google.com/file/d/1r_efI4p4pECXmcVlIyIIUcUX5gLlDDWr/view?usp=sharing

Book review - Along Ukraine’s River: A Social and Environmental History of the Dnipro by Roman Adrian Cybriwsky

Lozynskyi, Roman. 2019. "Along Ukraine’s River: A Social and Environmental History of the Dnipro by Roman Adrian Cybriwsky" Kyiv-Mohyla Humanities Journal, 6, pp. 223-226.

How do people and nations interact with rivers and what is the social and cultural role of this interaction throughout history? In his book Roman Cybriwsky provides a comprehensive and holistic consideration of the river Dnipro, from its source to its entry into the Black Sea, with a focus on the meaning the river has played for Ukraine and its people. The main Cybriwsky statement is that the Dnipro river is a national river involved in the country’s variable experiences throughout history and one of its central national identity pillars. As a result of extensive place visiting, the author, in addition to historical information, describes cultural landscapes around the river as areflection of past experiences and the current state of Ukrainian society. The book hasan introductory nature and at the same time is rich in essential details, written in alight style, a good balance of scholarly writing and travelogue, ingested with wit (a rarephenomenon in Ukrainian academic and semi-academic literature), which makes it interesting and reachable for a wide audience. 
 

Roman Adrian Cybriwsky is an American cultural urban geographer from Temple University known for his research on neighborhood change under neoliberal conditions in Philadelphia and Tokyo, and more recently on Kyiv’s urban transformations after the collapse of the Soviet Union (see Kyiv, Ukraine: The City of Domes and Demons from the Collapse of Socialism to the Mass Uprising of 2013–2014), and a new book of essays, Ukrainian Panorama: Dispatches from the Road About People, Places, Progress, and Problems. Having a personal passion for rivers and an awareness of their role for people,
the economy, and culture, Cybriwsky considers the Dnipro not only as a natural object, but foremost as a cultural and historical phenomenon containing symbolic meaning and playing a significant role in the nation building process. Cybriwsky utilizes a mix of
approaches — a descriptive tradition of American regional cultural geography and idea of “reading landscape” by extensive place visiting and observation — while omitting theoretization. The author’s aim is to shed light on “terra incognita” for “outsider” readers in the way first explorers did. Roman Cybriwsky stresses that although the
Dnipro river has cultural significance for Ukraine and other Slavic nations and is the third largest river in Europe (after the Volga and Danube rivers) it is not well known in the world and no book exists about the Dnipro even in Ukrainian or Russian. Without posing a research question, Cybriwsky focuses on the description of a wide range of topics, which makes book eclectic: important historical details about cities and towns on the Dnipro’s banks, symbolic landscapes and place renaming, the representation of the river in art and literature, people’s recreation and water use of the river, and
its physical geography and ecology. The author confesses his dislike of postmodern “language,” which he directly states in the book’s preface. Thus, you will not find a critical attitude to the idea of nation and Cossack identity as a social construct or to the “democratic” West and Europe, the Europeanization process as a cultural, political
and economic hegemony, or how the Dnipro river was involved in the maintainance of patriarchy through art and literature. However, Cybriwsky’s attitude towards the shrinkage of public space and access to the riverfront and beaches shows a clearly radical geographical approach with a focus on the topic of social justice and inequality. Читати далі на сайті журналу

Rethinking the Role of Land Privatization in Peri-Urban Transformations in Ukraine: The case study of Sokilnyky, Lviv oblast

Lozynskyi, Roman. Rethinking the Role of Land Privatization in Peri-Urban Transformations in Ukraine: The case study of Sokilnyky, Lviv oblast. Human Geography Journal. Kharkiv, 2019, 27, 48-59.


The purpose of the study is to find out how the distribution and further privatization of land have affected the changes of peri-urban villages in Ukraine since the 1990s, based on the case of the village of Sokilnyky near Lviv. After the collapse of theSoviet Union andthe redirection of Ukraine's economy from a planned centralized to a market-oriented crony-capitalism, the peri-urban areas of largest cities have become complex, dynamic and contradictory spaces with drastic changes in demography, housing, infra-structure, and land use. The shift of land policy in Ukraine in the 1990s with the weakening of planning regulations and the way land was distributed are the main triggers of how peri-urban areas have been transforming. The analysis of changes in land ownership, household farming/agriculture, detached houses’ number and size, household in-come and urban morphology (street network, location of houses and commercial units) in Sokilnyky since 1990s reveals three key consequences of privatization and commodification of land in post-socialist cities’ environs: a) land privatization provided the oppor-tunity for small-scale household farming/agriculture for one class of people as a survival strategy, especially during the economic crisis of the 1990s, and a place for housing and commercial construction for another, causing the eclectic nature of peri-urban settle-ments with mixing different classes of people with different lifestyles; b) land distribution and privatization were crucial in the emer-gence of chaotic, fragmented and ad-hoc housing and commercial units, since land division into plots in the 1990s preceded urban planning and master plan development; c) privatization has also created a condition for biased land-development for profit, resulting in shrinkage of publicspaces, communal lands and green open spaces. The study is based on statistics from local government, historical map analysis, informal interviews/personal communication with urban planners and officials, and fieldwork visual analysis.Keywords:post-socialist transformations, peri-urban area, housing, urban morphology, land-policy, privatization, urban planning, criticalsocial theory.


ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ РОЛІ ПРИВАТИЗАЦІЇ ЗЕМЛІ У ТРАНСФОРМАЦІЯХ ПРИМІСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ В УКРАЇНІ: КЕЙС-СТАДІ СЕЛА СОКІЛЬНИКИ, ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСТЬ


Метою дослідження є з’ясувати, як розподіл та подальша приватизація земель впливають на зміни приміських сіл України з 1990-х років на основікейс-стаді села Сокільники під Львовом. Після розпаду Радянського Союзу та перенаправ-лення економіки України з планової централізованоїдо орієнтованогона ринок кроні-капіталізму приміські території найбільших міст стали складними, динамічними та суперечливими просторами із різкими змінами в демографії, житлі, ін-фраструктурі і землекористуванні. Зміна земельної політики в Україні у 1990-х роках із ослабленням планувальних регулю-вань та те, як відбувався розподіл землі, є основними тригерами, як приміські території трансформуються. Аналіз змін у власності на землю, особистому селянському господарстві, кількості та розміру садибних будинків, доходах домогосподарств та морфології поселення (вулична мережа, розташування будинків та комерційних закладів) у Сокільниках з 1990-х років дозволяє виявити три ключові наслідки приватизації та комодифікація земель в околицях пост-соціалістичних міст: а) приватизація землі надала можливості для ведення особистого селянського господарства невеликого масштабу для одного класу людей як стратегія виживання, особливо під час економічної кризи в 90-х роках, та місце для житлового будівництва та комерційних об’єктів–дляіншого, що спричинило еклектичний характер приміських поселень із змішанням різних класів людей із різними способами життя; б) розподіл та приватизація земель мали вирішальне значення для виникнення хаотичних, роздроблених та ситуативних житлових та комерційних об’єктів, оскільки поділ землі на ділян-ки у 1990-х роках передував містобудівному плануванню та розробленню генерального плану; в) приватизаціятакож ство-рила умови упередженого розпоряджання землею задля прибутку, в результаті чого скорочуються громадські простори, комунальні земліта зелені відкриті простори. Дослідження базується на статистиці з місцевої адміністрації, аналізі історичних карт, неформальних інтер-в'ю/особистому спілкуванні з планувальниками та посадовими особами, а також на польовому візуальному аналізі.Ключові слова:постсоціалістичні трансформації, приміська територія, житло, морфологія поселення, земельна політика, приватизація, міське планування,критичнасоціальна теорія. Читати далі на сайті часопису

Хаос і нерівність у львівському передмісті

Лозинський Р. 2019. Хаос і нерівність у львівському передмісті. Спільне. 12. С. 114-124. 

Навесні й наприкінці літа околиці українських міст затягує димом від сухої трави, листя або бадилля, спалюваних мешканцями приміських сіл після збору врожаю. Задимлені сільськогосподарські поля особливо контрастують на тлі розкішних приватних садиб і торгово-розважальних центрів. Еклектика нових передмість України відбиває всю суперечність і неоднозначність трансформацій колишніх соціалістичних суспільств.

У цій статті я розглядаю околиці найбільших міст України на прикладі приміського села Львова — Сокільників. Воно знаходиться за адміністративною межею міста, проте зазнає його впливу. В приміських селах у радянський період переважала аграрна складова з централізованим плановим сільськогосподарським виробництвом у межах колгоспів чи радгоспів. Від інших сіл приміські відрізнялись, по-перше, спеціалізацією сільського господарства. Воно спрямовувалося на потреби великого міста. До того ж тут були дачі, а люди постійно їздили в місто на роботу, особливо з кінця 1970-х років. Із середини 1990-х років приміські села найбільших міст України та інших постсоціалістичних країн стали динамічними, складними та суперечливими просторами, де й далі відбуваються значні перетворення.

Згідно з аналізом Світового банку урбаністичних процесів в Україні, наша країна разом із Росією посідає четверте місце у світі (після Китаю, США та Індії) за абсолютною величиною нової забудованої території (built-up areas) і перше в розрахунку на одну особу за останні 15 років (2000—2014). І це попри швидке скорочення населення й економічну кризу 2008 року (Світовий банк 2015). Як покаже приклад Львова, значна частина забудованої території з’являється саме в приміських селах. Нові житлові та комерційні об’єкти докорінно змінили як культурний, так і природний ландшафт. Вони створили особливий соціально-просторовий феномен — передмістя, що мають свої особливості розвитку й способу життя. Проте українські урбаністи переважно не звертають увагу на нові передмісті та їхнє просторове планування.

Яким є українське передмістя? Що визначає його розвиток? Які ширші суспільні процеси воно віддзеркалює? Мета цієї статті — відповісти на ці питання. Мене особливо цікавить, наскільки вдалим є міське та просторове планування цих територій з погляду соціальної й економічної відповідальності та збереження довкілля. Я також розглядаю, якою була роль поділу, роздачі та подальшої приватизації земель колишньої державної та комунальної власності й земель запасу в 1990–2000-х роках у трансформації приміських сіл. Важливо з’ясувати й значення різних факторів у процесі роздачі та приватизації землі в просторовому плануванні, стан планувальної експертизи, відбитий у генеральних планах приміських сіл. Читати далі на сайті журналу Commons

Якими будуть краєвиди-ландшафти України і чому це важливо

Лозинський Р. 2019. Якими будуть краєвиди-ландшафти України і чому це важливо. Критика. № 9-10,С. 20-27.

Краєвиди сіл і міст України значно змінилися після розпаду Радянського Союзу, і темпи змін тільки прискорюватимуться зі збільшенням добробуту і зростанням економіки. Мрії людей про комфорт, достаток, статус і безпеку втілюються у нових будинках, їхніх архітектурних стилях, огорожах та брамах. Форми, кольори та декорації є результатом зростання не тільки добробуту, а й доступности нових матеріялів та інформації. Американський культурний географ Перс Льюїс наголошує, що краєвиди є відображенням особливостей суспільства: його економіки, культури, де кожен елемент краєвиду виражає «наші смаки, цінності, аспірації і навіть страхи у відчутній, видимій формі». Якими є українські краєвиди, і що вони говорять про нас та суспільство? Чому одні елементи краєвидів зникають, а інші з’являються без урахування місцевої специфіки та культури? У маленькому карпатському містечку можна натрапити на кафе «Венеція» чи «У Юлі», у великих містах подибуємо назви нових житлових комплексів «Бритіш Таун» чи «Америка». Моя головна мета — з’ясувати особливості нових культурних ландшафтів України та соціяльно-історичні обставини, що впливають на їхній вигляд.

В Україні ландшафт передовсім асоціюється з природним ландшафтом. Проте у статті я розглядаю поняття культурного ландшафту (cultural landscape) — складного явища, що найспрощеніше є академічним відповідником «краєвиду» у західній географічній академічній літературі. Як соціяльнo-природне явище ландшафт складається з багатьох узаємозв’язаних елементів: природних, як-от рельєф, ґрунти, рослинність, вода тощо, і тих, які створила людина: способи землекористування та аґродіяльність, житлові будинки, сакральні, промислові й комерційні споруди і їхній стиль, мережа вулиць, парки й інші громадські простори. До того ж американські, а також европейські географи/ні, серед яких Деніс Косґров, Стивен Деніелс, Джеймс і Ненсі Данкени, Дон Мітчел, Доналд Мейніґ, Марк Антроп, Ганес Паланґ, звертають увагу на те, що ландшафти, окрім матеріяльного виміру, несуть смислове навантаження і передають значення, а отже, вони є текстом і системою знаків (семіотика та іконографія в поміч). Символічне навантаження ландшафтів відіграє ключову роль в ідентичності і окремих людей та спільнот, і цілих країн, є частиною спадщини і часто визначає сенс місця (sense of place).

На трансформації краєвидів в Україні вплинула економічна криза 1990‑х років зі стратегіями адаптації людей до складних економічних умов та ослаблення архітектурного і планувального реґулювання після розпаду Радянського Союзу з поширенням практик непотизму. Через інтенсивне великомасштабне сільське господарство, зростання економіки та добробуту людей у наступні роки виникали нові елементи краєвидів, що нехтують довкіллям та місцевими особливостями планування та архітектури, і ці зміни тільки прискорюватимуться. Як було з’ясовано, в Україні існує неповага до місцевих культурних ландшафтів, їхніх особливостей і розмаїття, внаслідок чого поширилося явище elsewhereness(прямий переклад із англійської — «десь в іншому місці»), що характеризує місця, які не мають зв’язку з локальним контекстом і копіюють інші зразки, нехарактерні для певної місцевости. Це явище має глобальний вимір: бельгійський географ Марк Антроп стверджує, що нові культурні ландшафти радше насаджено, ніж інтеґровано у локальні природні та культурні контексти. Та у Східній Европі є свої особливості. Естонський географ Ганес Паланґ, досліджуючи зв’язок людей із ландшафтами й соціяльно-історичний контекст країн Східної Европи, дійшов висновку, що часта зміна формацій зі зсувами у системах цінностей і приватної власности неґативно вплинули на зв’язок людей із оточенням і спричинилися до появи відсторонености (detachment) та відчужености (alienation) людей від оточення. Паланґ убачає прояв цих явищ у байдужості до змін у довкіллі, бракові місцевої ідентичности, невідповідному плануванні та менеджменті землі, убогих архітектурних стилях, нереґульованому викиданні сміття та... Читати далі на сайті Критика

Інтерв'ю зі мною для Асоціації Регіональних Досліджень опубліковане у Фейсбук сторінці про враження від щорічної конференції цього разу у Лугано, Швейцарія (червень, 2018).
Презентація "Emerging Suburbs in Post-Soviet Countries: The Role of Privatization of Land in Urban Planning, the Case of Sokilnyky, Lviv, Ukraine" за посиланням 

Interview with me (in Ukrainian) for Regional Studies Association published in Facebook  about RSA annual conference this time in Lugano, Switzerland (June, 2018) https://www.facebook.com/groups/698348740300493/
My short conference outline "Emerging Suburbs in Post-Soviet Countries: The Role of Privatization of Land in Urban Planning, the Case of Sokilnyky, Lviv, Ukraine"

1. Як це бути молодим дослідником-урбаністом в Україні? Звідки берете натхнення і ресурси?

Урбаніст/ка-дослідник/ця – це дуже широке поняття, як і урбаністичні студії загалом, що є міждисциплінарною сферою. Досвід кожного і кожної з нас залежить перш за все від того, в якій сфері ми працюємо, чи є ми активними членами громади, чи працюємо в науковій/академічній сфері або у державному управлінні, а можливо поєднуємо всі ці сфери. Як на мене, незалежно від того в якому сегменті урбаністики ви працюєте в Україні, є три «універсальні» виклики, які складаються у смисловий ланцюг: (1) як отримати якісні і релевантні для українського контексту знання; (2) як поширити їх серед різних партнерів і вплинути на прийняття рішень; (3) як отримати конкретний і стійкий результат. Тут ми зустрічаємося із цілим комплексом проблем і прогалин, і до того ж зі слабкими каналами комунікацій.

Особливо загрозливо це виглядає в українській академічній сфері. Вона у своїй більшості, на жаль, поки що рівновіддалена від нових напрямків і міських студіях і від ефективного практичного партнерства із активістами та інституціями, які приймають рішення. Поступово в Україні з’являються осередки поза академією, які беруть на себе роль створення і підтримки цього смислового ланцюга. Я особисто черпаю натхнення зі знань і усвідомлення того, як можна робити речі по-іншому (що часто є і джерелом песимізму!), також із вивчення добрих (та поганих) практик в інших країнах, але найбільше - зі спілкування із однодумцями!

American Railways

The railroad museum in Tucson іs in my top 3, January 2016. The road from St. Louis, Missouri to Tucson, Arizona in 1882 took 2 days and 4 hours (52 hours), in 2016 it is possible to reach Tucson in 43 hours, and this says everything about the state of railway transportation in the US. Amtrak, the national company serving the railway roads, does not know how to position itself in dominant automobile culture of America. Іt's no wonder, as railway passengers are very different. During 48 hour travel I had the opportunity to speak with Amish, retirees, cowboys republicans from Texas, cowboys democrats from North Dakota, students and people who are afraid to fly by plane.

Музей залізниці в Тусоні в моїй топ трійці, січень 2016. Дорога з Сент-Луїса, штат Міссурі, до Тусону, штат Арізона, у 1882 році займала 2 дні і 4 год. (52 години), у 2016 до Тусону можна добратись за 43 год. і цим сказано все про стан залізничного транспорту в США. Амтрак, державна компанія яка обслуговує залізничний транспорт, не знає як себе позиціонувати в домінуючій автомобільній культурі Америки. Нічого дивного, бо користувачі залізниці дуже різні. Я мав нагоду за 48 годин подорожі поговорити з амішами, пенсіонерами, ковбоями-республіканцями з Техасу, ковбоями-демократами з Північної Дакоти, студентами та людьми, що бояться літати літаками. 

Metropolitan Fragmentation in the USA

Introduction

Metropolitan fragmentation is intensively discussed by academics as well as politicians and economists, after tragic events in Ferguson, St. Louis County, Missouri in August 2014. The term “metropolitan fragmentation” refers to those metro areas that are politically fragmented, where each locale has own municipality.

Metropolitan fragmentation is considered as negative phenomenon with overlapping of city and county functions. In small municipalities where taxes are tiny town's budget rely on court fees, and police departments on traffic tickets. In addition, some author suggests that the whole metro area is not efficient while other authors give evidences that it is not related to the level of metropolitan fragmentation. The mergence of city and suburbs, and also consolidation of small adjacent municipalities is considered by some researchers as a way to resolve economical and social problems. However, the process of mergence and consolidation is hard, and results could be even negative or uncertain. What is clear that metropolitan fragmentation is only a part of more complicated social problems in American society, and the focus should be on the questions of power distribution, on segregation and the way governing is conducted.

While plenty of discussions, especially in magazines and Internet publications, are focused mainly on the economical side of metropolitan fragmentation, in the essay I partly consider also cultural geographical circumstances/settings. Thus the main goal of the essay is to find out what is the impact of metropolitan fragmentation on society. In essay I answer the following questions: how fragmented U.S. metro areas are and what common characteristics they have? What are economic and social consequences of metropolitan fragmentation, and are they really caused by fragmentation? How metropolitan fragmentation emerged and what social processes were behind it? Finally, I consider ways to reduce negative effect of metropolitan fragmentation, namely if the mergence of local government will solve metropolitan economic and social problems? Particularly I focus more detail on the question of mergence of St. Louis city and St. Louis county, and also on consolidation of adjacent municipalities in St. Louis county. In order to find answers to the questions I use predominantly information from Internet magazines. As profound studies show the fragmentation itself is not the primary causes of economical and social problems, but power disproportion and the way in which governing is conducting.

Місця спектаклю

Місця спектаклю. Коли я дивився докфільми про амішів, мені здавалось, що вони з цінностями глибокого кореня до місця і спільноти та з доіндустріальним способом життя є поза американською реальністю. Але американський кантрісайд з аграрними господарствами не дуже втік від них. Ці дві групи добре співіснують в маленьких містечках, бо цінності в них досить близькі, а їхні ландшафти подібні і не суперечать один одному. Зовнішньо, за формою, в обидвох дуже однакові господарства з величезною кількістю землі, тільки в амішів на подвір'ї можна побачити розвішаний одяг, а недалеко будинку свійських тварин та ділянки для городництва. Сріблясті контейнери для зберігання врожаю, що зазвичай домінують у ландшафті американських зернових штатів, також видають хто де живе. Але заїхати вглиб цих шахматно розкиданих господарств не було перетином границі, а радше заглибленням у щораз вужчі все ж асфальтовані дороги, необкошені узбіччя з збільшенням кількості посліду від кінних повозок.

Їх також об'єднав напевно і бізнес, бо частина амішів задіяна в своєму та іншому малому бізнесі як от у супермаркеті з їхнею і не тільки продукцією та у ресторанній сфері чи виробництві меблів. Це добрий приклад свободи заробляння грошей і існування контролю їх витрачання, оскільки є обмеження на все те, що може створювати конкурентність у спільноті та розділяти їх.

В умовах ринкової економіки та можливості залишити спільноту, це місце перш за все стало місцем спектаклю, бо нелегко відрізнити де чий бізнес і які магазини та ресторани є з продуктами та рецептами амішів і ними ж приготовлені, а які лише американськими, що використовують їхнє ім'я та місце як бренд. В комерційній сфері одяг дівчат з каптурками і сукнями тут за своїм змістом це й же самий, що і викликаючий ковбой дівчат в Нешвілі, бо може бути декорацією. Але люди, які сюди приїжджають, включно зі мною, є безумовно найголовнішою частиною цього спектаплю.

З поміж усієї цієї нерозбірливості (з точки зору споживача) в одному ресторані блюдо з назвою "Amish Favorite", що звучить дещо саркастично, було найпростішим і найсмачнішим за все, що я їв в Америці. Звичайне картопляне пюре з куркою та домашніми макаронами, все з родючих грунтів прерій півдня Іллінойсу не до порівняння з тими, що з масового виробництва.

Нарис для Рейчел з містечка Casey за гарний настрій на весь день.

Arthur, Illinois.

Fields of Illinois

St. Louis

Химерна і гігантська (192 м.) арка міста Сент-Луїс, що символізує ворота на Захід Америки.

Українська дільниця в Чикаго

Українська дільниця в Чикаго вважається престижною і досить дорогою. Вона знаходиться недалеко давнтауну, на південь від молодіжного хіпстерського кварталу Wicker Park, а до Bucktown з його ресторанами також недалеко. Окрім українських магазинів, ресторанів, декількох церков та музею, тут в неділю можна побачити перехожих у вишиванках, почути українську мову на вулиці та естрадну музику у проїжджаючих автах. Українські прапори на фоні BurgerKing фаст-фуду виглядають химерно.

Як і більшість дільниць поза давнтауном, вона є переважно малоповерховою, а хмародери, які стіною височать на горизонті символічно нагадують який тип економіки якої країни тут господар. Український квартал не такий жвавий як китайський чи мексиканський, де кількість магазинів, ресторанів та людей в рази більша. Натомість, тут затишно і чисто, тому він і не таун, а віллідж.