Критична географія – (анг. critical geography) з сучасної точки зору є результатом росту зацікавлення у суспільній географії критичною теорією суспільних наук та її впливу на географію. Серед них марксистська критика капіталізму, критична соціальна теорія Франкфуртської школи, французький постструктуралізм, постколоніальна теорія, феміністичні роздуми та теорія відмінності (queer theory) — квір студії. [4, p. 66].
Ці різні філософські напрями були використані критичною географією у реконцептуалізації двох аспектів суспільної географії: суспільної географії як науки та особливостей розуміння нею сучасних суспільних процесів. Перший полягає у тому, що критична суспільна географія надає широку критику парадигм наукових досліджень у дисципліні, що були поширеними у цей час. Це реакція проти позитивізму з його об'єктивністю та науковим методом (scientific method) (у значенні природничим, емпіричним, таким, що застосовується у фізичних науках, тобто тих, що на заході називають Science — Наука).
Вдодачу, вона підриває основу бігейвіоризму, що наголошує на моделях цільово зорієнтованого вибору рішення (goal-oriented decision making models). Крім того, критична географія виступає проти гуманістичної географії з її феноменологічним підходом до “життєвого світу”, що часто узагальнює характер людської поведінки і творення нею значень. (Про взаємокритику гуманістичної географії та марксистської ми вже згадували вище). І ще одна критика спрямована проти того, що розуміється як маскулінні (чоловічі) моделі науки.
Їх протиставлено з відмінними, феміністичними перспективами у науці та у здобутках пізнання. Отже, критична географія піддає критиці традиційні наукові моделі диципліни. Вона особливо ставить собі за мету деконстроювати попередні “такими якими вони є” наукові моделі, показуючи як науковці, проекти, інформація та звіти є вкорінені у силові/владні структури суспільства (power structures), і таким чином активно втягнені у певну соціально конструйовану реальність. Наука і наукові дослідження, таким чином, є продуктом суспільства, в якому вони продукуються, та є такими, що рефлектують на владні структури та домінуючі ідеології, які у свою чергу впливають на них. Це є майже неможливим щоб науковець був неупереджений та об'єктивний. (Позитивістьська парадигма у географії та “науковий” метод є протилежними до цих тверджень).
Другий аспект реконцептуалізації суспільної географії критичною географією, полягає у тому, що друга надає потужну критику сучасному стану культурної, економічної, соціальної та політичної сфер капіталістичних суспільств. Такі зусилля є результатом марксистької критики капіталістичної логіки. [4, p. 66, 67]
Ці різні філософські напрями були використані критичною географією у реконцептуалізації двох аспектів суспільної географії: суспільної географії як науки та особливостей розуміння нею сучасних суспільних процесів. Перший полягає у тому, що критична суспільна географія надає широку критику парадигм наукових досліджень у дисципліні, що були поширеними у цей час. Це реакція проти позитивізму з його об'єктивністю та науковим методом (scientific method) (у значенні природничим, емпіричним, таким, що застосовується у фізичних науках, тобто тих, що на заході називають Science — Наука).
Вдодачу, вона підриває основу бігейвіоризму, що наголошує на моделях цільово зорієнтованого вибору рішення (goal-oriented decision making models). Крім того, критична географія виступає проти гуманістичної географії з її феноменологічним підходом до “життєвого світу”, що часто узагальнює характер людської поведінки і творення нею значень. (Про взаємокритику гуманістичної географії та марксистської ми вже згадували вище). І ще одна критика спрямована проти того, що розуміється як маскулінні (чоловічі) моделі науки.
Їх протиставлено з відмінними, феміністичними перспективами у науці та у здобутках пізнання. Отже, критична географія піддає критиці традиційні наукові моделі диципліни. Вона особливо ставить собі за мету деконстроювати попередні “такими якими вони є” наукові моделі, показуючи як науковці, проекти, інформація та звіти є вкорінені у силові/владні структури суспільства (power structures), і таким чином активно втягнені у певну соціально конструйовану реальність. Наука і наукові дослідження, таким чином, є продуктом суспільства, в якому вони продукуються, та є такими, що рефлектують на владні структури та домінуючі ідеології, які у свою чергу впливають на них. Це є майже неможливим щоб науковець був неупереджений та об'єктивний. (Позитивістьська парадигма у географії та “науковий” метод є протилежними до цих тверджень).
Другий аспект реконцептуалізації суспільної географії критичною географією, полягає у тому, що друга надає потужну критику сучасному стану культурної, економічної, соціальної та політичної сфер капіталістичних суспільств. Такі зусилля є результатом марксистької критики капіталістичної логіки. [4, p. 66, 67]
Джерела:
- Bonnemaison, Joël. Culture and Space: conceiving a new cultural geography. I. B. Tauris, 2005, 154 p.
- Companion to Cultural Geography/edited by James S. Duncan, Nuala C. Johnson, and Richard H. Schein. Blackwell Publishing, 2004, 529 p.
- Cultural Geography. A Critical Dictionary of Key Concepts/edited by David Atkinson, Peter Jackson, David Sibley, Neil Washbourne. I. B. Tauris, 2005, 222 p.
- Encyclopedia of Human Geography/editor, Barney Warf, Florida State University. Sage Publications, 2006, 616 p.
- Handbook of Cultural Geography/edited by Kay Anderson, Mona Domosh, Steve Pile, Nigel Thrift. Sage Publications, 2003, 580 p.
- International Encyclopedia of Human Geography/ editor-in-chief Rob Kitchin, Nigel Thrift. Elsevier, 2009, 12 volumes.
- Norton, William. Cultural Geography: environments, landscapes, identities, inequalities. - 2nd ed. Oxford University Press, 2006, 455 p.
- Robinson, Guy M. Methods and Techniques in Human Geography. John Wiley&Sons, 1998, 501 p.
- The Dictionary of Human Geography/edited by Derek Gregory, Rob Johnston, Geraldine Pratt, Michael J. Watts, and Sarah Whatmore. - 5th ed. Wiley-Blackwell, 2009, 1052 p.
