Три традиції дослідження повсякденного життя у суспільній географії

Барселона в обідню пору.

Фото: Роман Лозинський
У статті розглядаються особливості суспільно-географічного дослідження повсякденного життя. Виявлені методологічні відмінності, що присутні у різних наукових школах, дозволили нам виділити три традиції суспільно-географічних досліджень повсякденного життя: 

1. повсякденне життя у дослідженнях “способу життя” французької географічної школи (поч. ХХ ст.); 2. повсякденне життя у англо-американських культурно-географічних дослідженнях стилю життя; 3. повсякденне життя у гуманістичній географії та в концепції “життя/живучи на місці”.

Ключові слова: французька географічна школа, спосіб життя, “genre de vie”, повсякденне життя, місце. 
Три традиции иследования повседневной жизни в общественной географии. В статье рассматриваются особенности общественно-географического исследования повседневной жизни. Выявлены методологические различия, которые присутствуют в различных научных школах, позволили нам выделить три традиции общественно-географических исследований повседневной жизни: 1. повседневная жизнь в исследованиях "образа жизни" французской географической школы (нач. ХХ в.) 2. повседневная жизнь в англо-американских культурно-географических исследованиях стиля жизни; 3. повседневная жизнь в гуманистической географии и в концепции "жизнь на месте".

Ключевые слова: французская географическая школа, образ жизни, "genre de vie", повседневная жизнь, место.

Three Traditions of Everyday Life Studies in Human Geography. The features of human geographical investigations of everyday life are examined in the paper. Revealed methodological distinctions of such studies in different scientific schools, give us possibility to identify three traditions of human geographical studies of everyday life: 1. everyday life in studies of way of life at French geographical school (early XX-th. century); 2. everyday life in Anglo-American cultural geographical studies of lifestyle; 3. everyday life in humanistic geography and in conception of “living in place”.

Key words: French geographical school, way of life, “genre de vie”, everyday life, place.

В Україні і пострадянському просторі значна кількість географів виділяє географію способу життя (І. Гудзеляк, О. Любіцева, О. Шаблій, І. Ровенчак, Л. Шевчук, К. Мезенцев, Н. Щитова) і намагається її обгрунтувати як повноцінний науковий напрямок у суспільній географії. Проте, конкретні дослідження у цій сфері відсутні. Вивчення способу життя (рос. образ жизни) Н. Щитової (Ставропольський університет) методологічно проводились у руслі загальноприйнятих в українській суспільній географії підходів: позитивізм, системна парадигма, галузево (структурно) – статистичний підхід. Маючи вже певні теоретичні суспільно-географічні дослідження у тематиці способу життя і повсякденного життя [2], а також аналіз англо-американської географії [1], ми усвідомили, що проводячи дослідження за домінуючими на даний час в пострадянській суспільній географії методологіями, теоріями та методами, дослідження у цій сфері буде не те що неповним та обмеженим, але і дуже поверховим.

Доповідь "Від традиційної до нової культурної географії", науковий семінар

Публікую тут короткий вступ та висновки моєї доповіді на науковому семінарі кафедри економічної і соціальної географії ЛНУ ім. І. Франка. Зміст доповіді є скороченим варіантом статті "Від традиційної до нової культурної географії".
Моє головне послання (меседж) доповіді було зрозуміте так - геопросторова організація суспільства та його сфер (сучасний предмет дослідження української суспільної географії) є застарілим, хоч за мету я ставив показати, що суспільна географія має насправді багато предметів дослідження, які існують поряд, і  що один підхід не відображає чим є насправді суспільна географія.
Приємно здивувала неупередженість завідувача кафедри О. Шаблія до марксистської географії та загалом до марксистської теорії, що простежувалось раніше у його працях.
Після доповіді зрозумів, що я не критично представив англо-американську суспільну географію так як би це більшість хотіла, а натомість критично оцінив українську з позиції англо-американської. Такий підхід переважно викликає у наших географів обурення (як на мене це природно і зрозуміло) і спроби доказати, що все їхнє нове, є старе забуте наше і також не наше. У доповіді мої наголошення на власне методологічних відмінностях української суспільної географії та англо-американської, звелись до нефахової критики/висміювання постмодернізму та постструктуралізму. Упередженість була також і з моєї сторони, оскільки впродовж дискусії я зайняв протилежну позицію (менш помітну цього разу, але чітку в минулі рази).
Загалом науковий семінар пройшов краще, ніж я міг очікувати зі значною кількістю запитань, які показали чим і ким є сучасна суспільна географія та географи у Львові, в Україні та загалом у пострадянському просторі.

Перцепційні регіони, внутрішньо-українське примирення та влада

Тези доповіді опубліковані:
Лозинський Роман. "Перцепційні регіони, внутрішньо-українське примирення та влада", "Регіон - 2011: стратегія оптимального розвитку: матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю", (м. Харків 10-11 листопада, 2011 р. / Гол. ред. колегії В.С. Бакіров. - Х.: ХНУ ім. В. Каразіна, 2011. - 148-152.

Приклад карти асоціацій щодо України. 

Автор Сергій Пішковцій [8]

            Тематика дослідження перцепційних та вернакулярних регіонів (відомих також як популярні, народні — англ. popular [3, p. 257]) в своїй основі звертається до сприйняттєвого досвіду людей, переважно щоденного.  На наш погляд, ця тема є надзвичайно актуальною у географічних дослідженнях українського суспільства, яке має значні регіональні відмінності в історії та культурі. Актуальність таких досліджень зростає також із потребою дослідити як влада (англ. power — є дещо ширшим поняттям, про нього див статтю [2]) використовує культурні регіональні відмінності і активно бере участь у творенні певних “образів” регіонів переважно через мас-медіа задля збереження своєї владної позиції. Перед тим як перейти до питань влади, розглянемо особливості перцепційного регіону.