Моє головне послання (меседж) доповіді було зрозуміте так - геопросторова організація суспільства та його сфер (сучасний предмет дослідження української суспільної географії) є застарілим, хоч за мету я ставив показати, що суспільна географія має насправді багато предметів дослідження, які існують поряд, і що один підхід не відображає чим є насправді суспільна географія.
Приємно здивувала неупередженість завідувача кафедри О. Шаблія до марксистської географії та загалом до марксистської теорії, що простежувалось раніше у його працях.
Після доповіді зрозумів, що я не критично представив англо-американську суспільну географію так як би це більшість хотіла, а натомість критично оцінив українську з позиції англо-американської. Такий підхід переважно викликає у наших географів обурення (як на мене це природно і зрозуміло) і спроби доказати, що все їхнє нове, є старе забуте наше і також не наше. У доповіді мої наголошення на власне методологічних відмінностях української суспільної географії та англо-американської, звелись до нефахової критики/висміювання постмодернізму та постструктуралізму. Упередженість була також і з моєї сторони, оскільки впродовж дискусії я зайняв протилежну позицію (менш помітну цього разу, але чітку в минулі рази).
Загалом науковий семінар пройшов краще, ніж я міг очікувати зі значною кількістю запитань, які показали чим і ким є сучасна суспільна географія та географи у Львові, в Україні та загалом у пострадянському просторі.
Вступ.
Чому культурна географія?
Доповідь стосується великою мірою культурної географії, оскільки вона зараз є найдинамічнішим та найенергійнішим напрямом у сучасній суспільній географії, такою, що має значний вплив на теорію всієї суспільної географії, де економічна, політична географія та інші починають використовувати її методології і ставати теж культурними. (вживаємо термін культурна географія, а не географія культури свідомо).
Чому традиційна і чому нова?
Поділ на традиційну та нову культурну географію є загально-поширеним у західній географічній науці. Традиційною у англо-американській географії називають культурно-ландшафтну школу Зауера (також відома як кульрно-географічна Школа Берклі), а нову (яка десь напівформально, а десь формально так і називається) — ту, яка з'явилась у кінці 80-х, завдяки британським географам, що працювали у сфері соціальної географія почали цікавитись питаннями культури і завдяки яким відбувся культурний поворот (cultural turn) у географії, який також відбувся в інших суспільних науках (соціології, історії). Завдяки і їм зараз культурна географія я найбільш динамічним та енергійним напрямом у супільній географії, а не завдяки американській традиційній культурно-ландшафтній школі Зауера в Берклі.
Про важливість методології
Зміни, що відбулися у англо-американській культурній та суспільній географії у 1970-х та 1980-х роках, це зміни перш за все методологічні. Тому розгляд методології з філософської сторони є дуже важливим. Так само, щоб пояснити відмінності останніх тенденцій суспільної географії і української суспільної географії, мушу вдатись до питань методології дослідження.
Тому мета доповіді показати як і чому змінилась наукова методологія суспільної географії у Англії та США у 80-х роках. Найбільш загально можна сказати, що до того у суспільній географії домінував підхід просторового аналізу, який використовував методологію природничих та точних наук і філософською основою якого був позитивізм, а після 80-х суспільна географія почала використовувати ширший ряд філософських методик, що є загально-поширені у суспільних та гуманітарних науках. Важлива зміна, що відбулась у цей час, це переосмислення культури з культури як причини (суперорганічна теорія культури) на культуру як соціальний конструкт.
При цих змінах, колишня суспільна географія, в основі якої є підхід просторового аналізу та кількісні методи досі існує, але така географія не є “точкою росту” на Заході.
Висновок. Представлені сучасні методології, теорії та методи говорять про одне — інше суспільство з іншими проблемами має і іншу науку. З тих причин, ми не говоримо, що вони правильні, а інші неправильні. Різні традиції наукових шкіл, у різних країнах та суспільних системах, породжують різні погляди на те, чим є культурна географія і як вона розвивається. Проте, зважаючи на наукову культуру та толерантність, закликаємо до сприйняття плюралізму поглядів та їх поваги. З-поміж представлених нами, цінність деяких, на наш погляд є очевидною, і саме вони потребують особливої уваги з боку українських географів.
На майбутню перспективу, потрібно переосмислити методологію української суспільної географії, тобто самі підходи географічного пізнання. Предмет дослідження світової суспільної географії не обмежується геопросторовою організацією суспільства та його сфер. Таке трактування предмету дослідження відображає лише один із можливих підходів до трактування нашої науки. Зокрема у філософсько-пізнавальному розумінні у нас домінує переважно один підхід — системний, а філософською основою дослідження української суспільної географії є позитивізм точних та природничих наук. Тоді, яка різниця між наукою та ідеологію (вірою), коли в її основі домінує лише один підхід? Суспільна географія є набагато різноманітнішою і її предмет дослідження не обмежується лише геопросторовою організацією суспільства. Також у дослідженнях не використовуються лише наукові методи точних та природничих наук, але і ширший ряд філософських методик, які застосовуються соціальними та гуманітарними науками. Тому у світі існує окрім поділу суспільної географії за системним підходом, також поділ суспільної географії за філософськими основами пізнання. Зокрема системний підхід передбачає існування Systematic geography, яка поділяється на фізичну географію та суспільну, а суспільна на: економічну, політичну, культурну та інші. Натомість поділ суспільної географії за філософськими основами пізнання передбачає виділення в межах суспільної географії: гуманістичної, марксистської, бігейвіористичної, феміністичної та критичної суспільних географій. У своїй основі вони використовують ширший ряд філософських методик, таких як, постструктуралізм, критична соціальна теорія, бігейвіоризм, фемінізм, постколоніалізм, застосовуючи при цьому переважно якісні методи (інтерв'ювання, включене спостереження), деконструкцію, дискурс аналіз, фокус групи. Це інший тип науки, який не так легко зрозуміти і тим більше використовувати у дослідженнях особливо тим, хто працював упродовж багатьох десятиліть застосовуючи у своїх дослідженнях свідомо чи несвідомо позитивізм та системну парадигму, на які посилається сьогоднішній предмет дослідження української суспільної географії — геопросторова організація суспільства.
