П'ятдесят днів іншого простору або майже шляхами Поло

Декілька століть тому, подорож аналогічна до нашої могла зайняти кілька років, зважуючи на засоби долання простору і небезпеку, що чекала у ньому. Сьогодні вона може обійтись кільканадцятьма днями. Якщо колись рушіями, що заставляли людину податись в дорогу, були завоювання, пошук вигідних торговельних шляхів або місіонерство, то в нинішньому світі причини подорожей є відмінні. 

Проте реалізувати первинний спосіб здійснення самого процесу подорожі є цілком реально, що і покаже наша розповідь.

За п’ятдесят днів з 22 липня до 12 вересня 2008 року ми подолали 12500 км., з них автобусами і маршрутками 4600 км., автостопом 3000 км., поїздом 2600 км., літаком 1800 км, таксі 400 км., пішки 160 км. Як бачимо найбільше ми проїхали на автобусах, потім автостопом … При цьому середня вартість одного кілометра дороги становила 6,4 цента (32 копійки, коли долар коштував 5 грн.). Треба мати на увазі і те, що подорож була регіонального масштабу, а не внутрішньодержавного.

Азія не по телевізору

Моя розповідь та фотографа Маріана Стрільціва про подорож Середньою Азією та Афганістаном і Іраном, 2008 року для Зіку. Тут також розміщено слайдшов фотографій із подорожі (автор Маріан Стрільців).

П‘ятдесят днів львівські мандрівники, географ Роман Лозинський та фотокор ЗІКу Маріан Стрільців, провели у подорожі країнами Центральної Азії, бажаючи переконатись у правдивості відображення ісламських суспільств західними мас-медіа, пізнати традиції ісламської релігії і особливості життя у складних природних і суспільних умовах.

Маршрут подорожі, який проходив через 8 країн: Росія - Казахстан – Узбекистан – Киргизстан – Таджикистан – Афганістан – Іран – Азербайджан, був вибраний з огляду власне на неоднозначність інформації і суспільної думки про ці країни. Тому під час планування мандрівки обрано території вкрай складні для пересічного туриста своїми природними та соціальними умовами (високі температури повітря, бідність місцевого населення, сумнівні органи правопорядку, тощо). До таких відносяться пустеля Кизилкум (Узбекистан), одне з найвищих у світі нагір’я Памір (Таджикистан), архаїчний Афганістан, закритий до Заходу Іран (візу в цю країну дістати особливо важко). Близько 15000 кілометрів мандрівники подолали поїздами, автобусами, попутними машинами та пішки... Саме такий стиль «вільної мандрівки» (без послуг туристичних фірм, використання часу на свій розсуд і можливість зміни маршруту при потребі) дозволяв спостерігати за життям населення та знайомитись з місцевими проблемами.