Презентація "Emerging Suburbs in Post-Soviet Countries: The Role of Privatization of Land in Urban Planning, the Case of Sokilnyky, Lviv, Ukraine" за посиланням
Interview with me (in Ukrainian) for Regional Studies Association published in Facebook about RSA annual conference this time in Lugano, Switzerland (June, 2018) https://www.facebook.com/groups/698348740300493/
My short conference outline "Emerging Suburbs in Post-Soviet Countries: The Role of Privatization of Land in Urban Planning, the Case of Sokilnyky, Lviv, Ukraine"
1. Як це бути молодим дослідником-урбаністом в Україні? Звідки берете натхнення і ресурси?
Урбаніст/ка-дослідник/ця – це дуже широке поняття, як і урбаністичні студії загалом, що є міждисциплінарною сферою. Досвід кожного і кожної з нас залежить перш за все від того, в якій сфері ми працюємо, чи є ми активними членами громади, чи працюємо в науковій/академічній сфері або у державному управлінні, а можливо поєднуємо всі ці сфери. Як на мене, незалежно від того в якому сегменті урбаністики ви працюєте в Україні, є три «універсальні» виклики, які складаються у смисловий ланцюг: (1) як отримати якісні і релевантні для українського контексту знання; (2) як поширити їх серед різних партнерів і вплинути на прийняття рішень; (3) як отримати конкретний і стійкий результат. Тут ми зустрічаємося із цілим комплексом проблем і прогалин, і до того ж зі слабкими каналами комунікацій.
Особливо загрозливо це виглядає в українській академічній сфері. Вона у своїй більшості, на жаль, поки що рівновіддалена від нових напрямків і міських студіях і від ефективного практичного партнерства із активістами та інституціями, які приймають рішення. Поступово в Україні з’являються осередки поза академією, які беруть на себе роль створення і підтримки цього смислового ланцюга. Я особисто черпаю натхнення зі знань і усвідомлення того, як можна робити речі по-іншому (що часто є і джерелом песимізму!), також із вивчення добрих (та поганих) практик в інших країнах, але найбільше - зі спілкування із однодумцями!
2. Чому ви стали членом RSA і які від цього професійні переваги?
Я приєднався до RSA перш за все через доступ до грантів для участі у конференціях Асоціації та інших організацій, через можливості отримання фінансування індивідуального чи колективного дослідницького проекту, а також заради доступу до наукових журналів, яких у RSA є аж п’ять, плюс онлайн-доступ до 16 журналів із пов’язаних дисциплін. І це все за 22 фунти в рік! Менш ніж 800 грн. для молодих дослідників із України (ми входимо до групи із найнижчим рівнем ВВП на душу населення, що є критерієм для формування тарифів членських внесків). Паперові журнали від RSA приходять у поштову скриньку будь-якого населеного пункту в Україні. У RSA є також особлива підтримка для аспірантів та науковців, які захистились протягом останніх трьох років. Зокрема вони проводять щорічні спеціалізовані конференції у Великій Британії, також є можливість отримати ментора в процесі підготовки статті до публікації в одному із open-access журналів Асоціації (вільного доступу).
Ми всі знаємо, що ресурси в академічній сфері України загалом і у регіональних/урбаністичних студіях зокрема є обмеженими і доступ до західної літератури і грантів в основному фінансується міжнародними організаціями. RSA якраз є одним із добрих прикладів дієвої підтримки науковців і практиків.
3. Як отримати грант для участі у конференції – складно чи ні?
Отримати грант для участі у конференції нескладно тим, хто має готові результати дослідження, добру історію минулих досягнень, і, що головне – цікаву тему з актуальним дослідницьким підходом, яка лише з’являється в українському дискурсі, але широко обговорюється і досліджується в інших країнах.
4. Які ваші найбільш яскраві спогади від конференції RSA у Лугано?
Конференція RSA вразила мене спектром наукових інтересів її учасників – від економістів до географів, міських планувальників, політологів, дослідників із інших суспільних наук, а також практиків, зокрема управлінців з органів центральних, регіональних і місцевих органів влади, Європейського Союзу. Як на мене, це найефективніший формат дискусій між представниками різних сфер і підходів, оскільки дає можливість вийти за рамки свого власного світу і почути думки і перспективи колег із «нестандартними» для тебе поглядами.
Якщо говорити про сфери, де є простір для вдосконалення, то можливо організаторам слід інвестувати більше часу і зусиль у відбір презентацій для конкретних панелей і семінарів. Були випадки, коли презентації в одній панелі були занадто далекими одна від одної. Хоча це може бути проблемою самих учасників – вони підібрали занадто загальні ключові слова для презентації свого дослідження, відповідно було складно знайти їм ідеальне місце у програмі конференції.
5. Що порадите магістрам-аспірантам-молодим українським дослідникам і практикам, які планують прийняти участь у міжнародній конференції вперше? З чого починати?
Варто почати із запитання самому собі: чим твоє дослідження є цікавим у міжнародному теоретичному та практичному контексті? Який внесок може мати твоє дослідження і кейс з України у розширення теоретичної та емпіричної дискусії? Чи воно спростовує чи підтверджує існуючі погляди і практики? Починаючи з магістратури дослідження мають бути концептуалізованими – вони мають ґрунтуватися на певній теорії та на свідомо обраному методологічному підході, що якнайкраще підходить до існуючої проблеми та дослідницького питання. Це надає вагу дослідженню, бо тоді із локального, описового та ізольованого кейсу-випадку воно стає елементом ширших міжнародних дискусій, концепцій та підходів. Для розуміння загальної картини «світової науки» у вашій сфері та існуючих дослідницьких підходів, як на мене, не обов’язково починати із фундаментальних монографій. Достатньо читати англомовні підручники чи енциклопедії, які дають розуміння загальної теоретико-методологічної картини.
Слід часто і регулярно подаватися на різні гранти і ніколи не опускати руки, коли результат є негативним. Сам процес подачі є дуже корисним – він допомагає кристалізувати думки, і ваші тексти з кожним разом стають все кращими!
І головне – це займатися темами, які є важливими і супер-цікавими для тебе особисто, або мають зв'язок із твоїм власним досвідом. Це сильно впливає на рівень мотивації і однозначно помітно під час презентацій на конференціях – чи говориш ти про пристрасть твого життя, чи про формальний предмет який є обов’язковим у твоєму курсі.
